Про мене

Назарчук Олег Володимирович

Освіта :  Вища (1993-1998)

Чернівецький державний університет ім.Ю.Федьковича

Факультет: біологічний;
кафедра: біохімії
Педагогічна діяльність:
1998-2002р –вчитель біології та хімії в школі І-ІІІст. с. Бернове
З 2002р – працюю в КПЛ
Посада : Викладач біології та хімії
Стаж : 19 років
Кваліфікаційна категорія: Спеціаліст вищої категорії, старший викладач
Курси підвищення кваліфікації: Чернівці 2016р.
Звання: старший викладач
Останній рік атестації: 2017р.
Одружений, виховую сина Мирослава

•Моє життєве кредо:
 Будьте самі шукачами,
 дослідниками.
 Не буде вогника у вас – вам
 ніколи не запалити його в інших.
 В. Сухомлинський.

Моє педагогічне кредо:
Коли шляхетна людина
вчить і виховує – вона веде,
але не тягне за собою;
спонукає, але не змушує;
вказує шлях , але дозволяє
учневі йти самому.
Конфуцій.

• Проблема, над якою працюю
Формування творчого мислення на уроках хімії та біології шляхом впровадження міжпредметних зв’язків
  Хімія та біологія– науки, які охоплюють нас повсюду, вони поза нами і в нас, вони дають можливість зрозуміти як живу, так і неживу матерію і використовувати для благ людини. Я покликаний Богом бути не лише вчителем, але й наставником дитячої душі.
Так! Я знаю, що  робота вчителя – це постійний пошук. Те, що вчора вважалось новим, сьогодні, в умовах лавини інформації, яка звалюється на кожного учня, уже не відповідає вимогам сучасного уроку. Від учителя вимагається велика майстерність, щоб підтримати стійкий інтерес до навчання. Тому доводиться з нескінченної кількості методів і прийомів, форм і засобів навчання вибирати єдино необхідні.
У процесі моєї роботи виробився певний стиль моїх відносин із дітьми:
не забороняти, а направляти;
не керувати, а співкерувати;
не примушувати, а переконувати;
не командувати, а організовувати;
не обмежувати, а надавати свободу вибору.
Незважаючи на труднощі і проблеми, які стоять зараз перед освітою, вчитель повинен виконувати основне своє завдання – дати глибокі знання з даного предмету. І я намагаюся, щоб свою освіченість, набуті знання учні використовували лише з метою добра, любові до природи, до людей.
На останок, хочу дати настанови моїм колегам, всім, хто має пряме відношення до навчально-виховного процесу учнів.
« Дорогі колеги, потрібно пам’ятати, що ми є наставниками і вчителями, охоронцями дитячої душі. Як помістити всі ознаки в собі, щоб розкрити маленькі серця, навернути довірливість дитини до свого вчення, не сполохати, не налякати. І, найголовніше, бути самому завжди і скрізь на висоті. Вміти знайти потрібну риму, підібрати влучне слово, глибоко ввійти в образ, творити...
Твої учні завжди повинні рівнятись на тебе, ВЧИТЕЛЮ. А тому ночами, я знаю, тобі не спиться. Хочеться створити щось більше і краще, ніж: просто римовані строфи. Хочеться, щоб в дитячих очах загорівся вогник творчості. Наш вчитель уміє все. Ради цього потрібно жити і творити.
І ніколи не смій забувати, що ти ВИХОВАТЕЛЬ. На кожному слові, на кожному кроці, кожним вчинком своїм і помислами ти повинен бути зразком, взірцем для наслідування.»